Загальні рекомендації щодо роботи з дітьми,

що мають особливі потреби:

​

1. Введення вправ для розвитку грубої та мілкої моторики при виконанні письмових робіт.

2. Чергування виконання письмових завдань із завданнями недорозвитку усного зв'язного мовлення дитини.

3. Зменшення обсягу письмових завдань та збільшення часу на їх виконання.

4. Зменшення обсягу математичних завдань у зв'язку з інертністю психічних процесів.

5. Передбачення коротко-і довготривалих перерв у роботі.

6. Відведення достатнього проміжку часу на виконання різних видів навчальної діяльності.

7. Застосування техніки інтенсивного навчання.

8. Використання під час уроків широкого спектра матеріалів з метою стимулювання розвитку сенсорних систем дітей.

9. Чітка організація інструкцій, забезпечення повторів.

10. Створення ситуацій для максимального прояву активності дитини.

11. Планування успіху.

12. Побудова навчального процесу з орієнтацією на сильні якості дитини.

​

Поради вчителям щодо проведення батьківських зборів

​

Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.

Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!

Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати ганебне коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.

Батьки не повинні боятися школи (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися у школі гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для миття вікон чи фарбування парт, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михасика, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії вчителя та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до школи, готовності взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до школи.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михайлика". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?

​

Рекомендації педагогам як працювати з підлітками,

які порушують дисципліну під час уроку:

​

1.Якщо ви помічаєте, що учні почали шуміти слід змінити тему розмови, переключити увагу учнів .

2.Викликайте до дошки тих, хто шумить, нехай продемонструють свої знання із даного питання.

3.Старайтеся стимулювати учнів до творчого пошуку.

4.Пам’ятайте про власну зібраність та послідовність дій під час уроку.

5.Враховуйте вікові особливості підлітків при побудові уроку.

6.Залучайте учнів до діалогу, не слід бути занадто багатослівним, оскільки учням стає нецікаво і Ваш затяжний монолог може спровокувати шум.

7.Слід правильно будувати уроки та здійснювати логічні і змістові переходи.

8.Чітко формулюйте завдання та інструкції до них(нерозуміння того, що слід робити може бути причиною недисциплінованості).

9.Корегуйте темп викладання (по можливості) використовуючи такі форми і методи роботи, які задовольнять всіх учнів.

10.Враховуйте, що негативна поведінка може бути викликана особистісними проблемами та бажанням привернути увагу до них(постарайтеся провести індивідуальну бесіду з учнем або залучити працівників психологічної служби до роботи з порушниками дисципліни).

11.Не проводьте під час уроків виховних бесід, оскільки після цього важко перейти до успішного продовження уроку.

12.Не можна зриватися на крик та показувати роздратованість, оскільки це переважно посилює негативну поведінку учнів.

13.Не можна принижувати гідність учнів, бо це може поглибити конфліктну ситуацію.

14.Отже, якщо учні проявляють недисциплінованість, то слід замислитись над причинами і змінити щось у власній діяльності, а також допомогти учням розібратися у власних проблемах.

​

Поради вчителям щодо роботи з агресивними дітьми:

​

Що може зробити класний керівник з агресивною дитиною.

1. Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася у складній життєвій ситуації.

2. Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» життєвих моделей, що надають можливості для реалізації особистісного потенціалу.

3. Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетенції дорослих.

4. Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.

5. Протистояти втягненню підлітків до злочинної діяльності.

Як розмовляти з «важкими» підлітками.

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час та увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись правил:

·Поважати співрозмовника;

·Говорити з ним як із рівним;

·Аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право поділяти її або заперечувати;

·Показувати, що він цікавий як людина та як співрозмовник;

·Дотримуватися кодексу честі;

·Учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визначає таке саме право за підлітком;

·Розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, « не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

·Бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

·Делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

·Дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

·Бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.